Підйом о 4 ранку, чорний кави на швидку руку, брифінг. На світанку ми вже на стартовому майданчику. Команди розкладають оболонки аеростатів, пілоти обмірковують тактику і налаштовуються на черговий політ. Шумлять промислові вентилятори, періодично їх заглушає звук пальників. З землі аеродром в Єсентуках не балує видами, але варто мені підняти в небо коптер, як погляду відкривається величний Ельбрус – стратовулкан, найвища вершина Європи. Через лічені хвилини два десятки повітряних куль злітають вгору на його тлі, та серце моє завмирає від захвату. Яке щастя бути тут!