Відпочинемо сьогодні від загниваючого Заходу і поринемо в язичницьку Русь. Без рим про кусь.
Тільки уявіть…
Експедиція невгамовних дослідників пробирається на малолітражці крізь ліси й багна Шатурского району в пошуках покинутій села. Сонце вже ховається за верхівками сосен, звуки стають виразнішими, тіні наливаються містичним свинцем. Будь шерех у темряві сприймаємося дуже гостро. І ми їдемо в ніч дослідити занедбане село. І що Ви думаєте? Ситуація повторюється як і декілька років тому з Костромської області. Село зовсім не покинута, туди приїжджають люди на сезон. І начебто там немає електрики, але в будинках горить ламповий світло. Але кладовищі посеред села — це щось новеньке для мене, а ще це болото, до якого потрібно пройти повз зруйнованої церкви. І міст, що веде до язичницькому капищу і якогось зміїному каменю. І ми, ніч.
Ми досить швидко забирали від туди ноги…